Ех! Напевне, саме заради цього я й не видалив до сих пір свій блог у ЖЖ. Щоб мати змогу брати участь у ось таких безкоштовних курсах!
В двох словах: Ось тут людина проводить безкоштовний курс по html. Єдина умова участі - пропіарити у своєму ЖЖ. Що я щойно і зробив. Подивимося, наскільки там корисний курс!
Всіх, хто ще не встиг розфрендити цей журнал за "неоновлення", запрошую підтримати інший мій проект, на який зараз ідуть майже всі сили та енергія, "Українська блогосфера" на конкурсі українських блогів.
Те, про що ви могли неодноразово прочитати на сторінках цього ЖЖ, нарешті трапилося - я опублікував перший пост у своєму окремовстановленому тематичному блозі "Українська блогосфера". Ще не знаю, чи налагоджуватиму синдикацію із LJ (що дуже навіть можливо), але всі зацікавлені можуть вже сьогодні підписатися до RSS нового блогу.
У зв"язку з останніми подіями, відлуння яких вже встигло добряче набриднути кожному учасникові ЖЖ... (Пошепки: "Ну звісно я про СУП") ..., і не тільки через це, зараз я перебуваю у пошуках альтернативної блогерської платформи. На даний момент вибираю між двома: Wordpress (можливо, навіть на окремому домені) і Blogger.
Любі френди! Ті, хто попри мою тривалу відсутність (і нерозміщення обіцяних фоток... але ж посилання я дав) все ще не викинув мене із френдстрічки, будь-ласка допоможіть зробити вибір. Якщо ви ніколи не вносили мене до френдстрічки, але розумієтесь на темі і якимось дивом натрапили на цей пост - подвійний велкам. Хотілося б зробити зважений вибір.
В коментарях до цього посту, будь-ласка, вкажіть, яку б платформу (із двох) обрали ви (а може вже давно обрали і успішно користуєтесь) і аргументуйте своє рішення.
Коли з відкритих навідмах балконних дверей тягне по промоклих у дощових калюжах ногах. А виглянеш у вікно - сіре небо і золоті дерева.
Мряка... Туман... І не хочеться ні на кого нарікати. Шукаєш причину, чому ж так сумно і самотньо? А потім несподівано сам для себе виявляєш, що причина проста і банальна - осінь... промоклі ноги... золоте листя...
Ось уже майже місяць після відпустки я планую викласти сюди фотозвіт зі свого весілля (хто не знав - да!!! я одружився!!!). Всьо як має бути - фотки, опис. Але руки ніяк не доходять.
А сьогодні мій товариш виправив цю несправедливість і тепер частину фоток ви можете побачити тут.
Звісно, це нічого не міняє, і коли руки дійдуть - я таки викладу фотки і опис на ЖЖ. Але тепер, принаймні, у мене з"явилася відмазка не робити це ще кілька днів... тижнів... місяців... ;)
Коли людина вперше розміщує у своєму блозі флешмоб, вона чомусь зазвичай виправдовується, мовляв: "Я ніколи не постив(ла) флешмобів, але цей мені сподобався, тому розмістив(ла)"... А я не буду виправдовуватися. Все, що від вас вимагається: натиснути на кнопочку, прокоментувати, а потім - ctrl + V.
Якщо спробувати поколупатися у собі, можна виявити доволі таки банальну річ: Настрій дійсно залежить виключно від людини і ні від кого більше. Але жодна людина до сих пір не навчилася його контролювати... У всякому разі я таких не знаю.
Весь гігантський механізм настрою призводиться до руху різноманітними подіями. Нонсенс же полягає в тому, що значення цих подій зазвичай є настільки дрібним, що здавалося б, вони ні на що не можуть впливати. Аж ні - вони впливають. При цьому вплив їх - надпотужний. Вони керують тим, що люди ще не навчилися контролювати. Вони керують настроєм...
Коли втрачаєш будь-яку цінну річ (поламався фотоапарат, згорів ноутбук, розбився кришталевий посуд і т. п.), слід дотримуватися старовинної японської мудрості: "Раз воно поламалося, значить у мене його і не було. А раз його в мене не було, значить потрібно купити". І всіх проблем...
Але як бути, коли втрачаєш річ, подаровану тобі близькою людиною? В такому випадку старовинна японська мудрість уже не спрацьовує... Сумуєш... :(
thoughtful
apathetic
grateful
crazy
confused
sad